Приречені до страти

І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові,
кажучи: Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював!
А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю. Об’явлення 11:16-18

Не вірте, що не плачуть солов’ї,
Коли в гаю «працюють» «Урагани»,
Коли від їжака і до змії –
Все має на собі криваві рани.
Під бомбами шукають джерела
Усі хто має лапи або крила,
А трудівниця з трудівниць—бджола
Нектар збирати вже не має сили.
Ви бачили, як плаче виноград,
Коли у нього влучила ракета,
І як волає ледь розквітлий сад,
«Напоєний» залізом кулемета?
Собака без передньої ноги
Й скривавлена поранена лисиця
Посеред пекла болю і жаги
Благають, щоб Господь за них помстився.
Згорілий ліс понівечений сад,
І мертві люди у калюжах крові,
А над тілами господинь стоять,
Мов привиди, недоєні корови…
Чи чули ви несамовитий крик
Вдовиці, у якої за хвилину
Червонощокий стратив молодик
Коханих— чоловіка і дитину?
І все ж не вірте в перемогу зла,
І не турбуйтесь про земну оселю.
Бог зважить все— і віру, і діла,
І знищить всіх, хто знищували землю.

Приречені до стратиПоэзия

Приречені до страти
Поэзия