Пустынный берег,робкая вода
Берёза,шопотом,торопиться с докладом
Ей,на ветру,поддакнут провода,
Как редко здесь бываю! Иногда.
Дуб не узнал меня,смущённо пятит задом.
Постой красавец,я не так одет.
Не босоногий мальчик в шароварах.
Всмотрись,лохмотьями свисает много бед.
Принёс отчёт,что сохранил Обет,
Хоть и стою весь в импортных товарах.
Я ваш питомец,беззаботный брат.
Кто день и ночь резвился под ногами.
Через пол века слёзы,боль утрат
На косогор,он непомерно Свят
Принёс в душе,чтоб поделиться с вами.
Не мой ли чёлн кормой зарос в траве?
Я так-же,только издали пригоден.
Ты расщелял-я сед на голове,
Приветом шлёшь пятно на рукаве,
Тебе наряд мой тоже не угоден.
Слезит глаза, и коль последний раз
Рябинка,ты меня ласкаешь веткой,
Согнусь в поклоне в этот поздний час,
Храни Господь всех не разумных нас...
И стон прерву прощальной сигареткой.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
